- Підбери та підбери! Вічно так! То вони що, всі мої?! Я тільки дві цукерки з’їв! До усіх інших – я ні при чому! Я свої обгортки й позабираю. Ось вони. (нагинається й підбирає) Рошенки. А он в кутку – то вже не моє. Скажу по секрету – я в спинку стільця бумажки засовую, чи на крайняк – за шафу запущу, а за батареї никати – по тому Микола спеціаліст.
- Що ти тут про мене розкарамаркуєш?
- Та ото ж кажу, що оті бумажки – ти розкидав, ти і підбирай!
- Я?
- А хто? Ондечки! За батареєю!
- А наспор – не мої! (спорять, на підбирає з-за батареї папір)
- Це не з цукерок! Та це якийсь лист. А-ну, що тут написано? (розглядає, читає) Чуєш, а тут випадково 

далі...